Належним чином виконана, вона забезпечує цінну інформацію про захворювання верхніх відділів травного каналу (ТК). Крім того, лікувальна ЕГДС забезпечує основу лікування кровотеч та пухлин верхніх відділів ТК та дає змогу виконувати інші лікувальні втручання. Для забезпечення належної якості процедури в цілому враховується дотримання чітких правил у допроцедурному і післяпроцедурному періоді та під час процедури.
Включає усі контакти між ендоскопістом і медсестрою з пацієнтом перед введенням ендоскопа. Загальним для всіх ендоскопічних процедур у цьому періоді є належні показання, згода пацієнта на процедуру, оцінка клінічного статусу пацієнта та ризику, а також вживання таких заходів для зниження ризику, як профілактичне застосування антибіотиків, корекція дози антикоагулянтів та своєчасність виконання процедури.
Покази визначаються до виконання ЕГДС, вони повинні відповідати протоколам діагностики і лікування встановлених або підозрюваних захворювань і вказані лікарем, який скеровує хворого на ЕГДС. Лікар, який скеровує хворого на ЕГДС, повинен зважити доцільність процедури (та терміновість її виконання) і пов’язаний з нею ризик. Лікар, який скерував хворого на ЕГДС, несе відповідальність за діагностику важкої фонової патології. Він також повинен з’ясувати епіданамнез, тобто наявність у пацієнта інфекційних захворювань, які можуть потребувати спеціальних заходів захисту персоналу, обробки обладнання і приміщення або перешкоджати проведенню ендоскопії. Ендоскопіст може відмовити у виконанні процедури, якщо, на його думку, ризик перевищує її доцільність.
ЕГДС загалом показана для оцінки
Послідовно або періодично ЕГДС може бути показана
Як і при всіх ендоскопічних процедурах, інформована згода, у т.ч. специфічне обговорення можливого ризику, пов’язаного з ЕГДС, мусить бути отримана перед процедурою від пацієнта або його опікунів в день виконання ЕГДС. До можливих ускладнень належать кровотеча, перфорація, інфекції, побічні ефекти седації, пропущене захворювання, ускладнення в місці венопункції. Специфічними ускладненнями ЕГДС є біль у грудях, першіння у горлі, аспірація і реакція на місцевий анестетик.
Як звичайно, планові ЕГДС виконують у першій половині дня. Перед цим пацієнт не повинен їсти і пити з 19 год. вечора. У разі необхідності ургентної ендоскопії з терміном після їжі менш ніж 6 год. необхідне промивання шлунка. Антибіотики профілактично призначають пацієнтам з цирозом і гострою ШКК з верхніх відділів ШКТ, яким виконують ЕГДС.
Хворим з артеріальною гіпертензією вимірюють АТ перед скеруванням в ендоскопічне відділення. Перед цим вони повинні в рутинному порядку прийняти призначені антигіпертензивні засоби, якщо вони є короткої дії (бажано –сублінгвально).
Хворі на цукровий діабет обстежуються вранці поза чергою.
Збуджені або психічно хворі обстежуються під аналгоседацією.
Починається з введення седативних засобів (за умови виконання ЕГДС під седацією) і закінчується з видаленням ендоскопа. Цей період включає усі технічні аспекти процедури, у т.ч. завершення огляду і будь-яких терапевтичних заходів. Мінімум елементів, спільних для всіх ендоскопій у седованих пацієнтів, включає моніторинг стану пацієнта, призначення медикаментів, зусилля для виведення з седації або для реанімації, а також фотодокументація відповідних анатомічних позицій або патологічних станів (при її технічній можливості).
За винятком обструкції стравоходу або виходу зі шлунка, кожна ЕГДС передбачає повну візуалізацію усіх органів від верхнього стравохідного сфінктера до другої частини ДПК, у т.ч. огляд шлунка у ретрофлексії.
При виявленні виразок шлунка береться біопсія для оцінки можливого злоякісного процесу.
Мінімум постпроцедурних елементів, спільний для всіх процедур, включає виконання опису процедури, інструктаж пацієнта, планування подальшого спостереження. У разі ЕГДС амбулаторного пацієнта треба попередити про необхідність звернутися до лікаря при виникненні болю у грудях чи в животі, гарячки, ознобу, здуття живота, ознак ШКК. З пацієнтами треба обговорити спосіб контакту щодо інформування про результати біопсії.
При виконанні ендоскопії без седації, як правило, пацієнт полоще глотку 4 мл 2% р-ну лідокаїну за умови відсутності алергії. При алергії, невідомому анамнезі або за бажанням хворого ендоскопія сучасними діагностичними апаратами діаметром 9,8 мм може виконуватися без анестезії. Пацієнта кладуть на оглядову кушетку на лівий бік. Голову пацієнта кладуть на невелику, тверду подушку в комфортній нейтральній позиції. Підключають апаратуру, пацієнтові подають кисень, як правило через ніс. При потребі застосовують седацію та/або знеболення глотки. Встановлюють загубник.